«Працюймо разом для спасіння душ, маємо лише наше життя – один день –
щоб їх рятувати. Наступним днем буде вічність»
Євангелічні підстави богопосвяченого життя потрібно шукати у особливих відносинах, які Ісус мав зі своїми учнями. Під час свого земного життя Ісус вибрав деяких учнів та запросив їх до близької дружби із Ним. Учні, притягнені словом Господа Ісуса, залишили усе та пішли слідом за Ним, щоби Йому товаришувати, прийняти стиль Його життя, а потім проголошувати Євангеліє. Тому, богопосвячене життя є глибоко закорінене у прикладі та навчанні Ісуса Христа. Воно є даром Бога Отця, даним Церкві через Святого Духа. Протягом віків ніколи не забракло людей, котрі – слухняно ідучи за покликом Отця та натхненням Святого Духа – вибрали цю дорогу спеціального наслідування Христа, щоби віддатися Йому неподільним серцем. Завдяки складенню обітів євангелічних рад: чистоти, убогості та послуху, присвятили своє життя на службу Богу та людям, тим самим сприяючи поширенню Божого Царства на землі.
Покликання до богопосвяченого життя є виключною ініціативою Бога, котрий очікує від вибраних великодушної відповіді. Людина здатна до такої відповіді лише завдяки спеціальному заклику та особливому дару Святого Духа. Це Святий Дух чинить, що молоді особи відкривають дивовижну красу цієї важкої дороги. Це Він формує душі покликаних, допомагає у дотриманні чернечих обітниць та виконанні місії конкретного згромадження. Варто зазначити, що богопосвячне життя, котре глибоко закорінене у посвяті хрещення, є безцінним даром Бога. Це велика благодать, уділена не лише покликаній особі, а також усій Церкві та світові. Свята Тереза Авільська виразила цю правду у риторичному питанні: «Що ж було би зі світом, якщо забракло би у ньому душ, присвячених чернечому життю?».
У житті богопосвячених осіб найважливішим завданням є розвиток глибокого та радісного з’єднання з Ісусом та постійне відновлення зв’язку з Марією.
Уподібнюючись щораз більше до Христа, чинимо Його присутнім та діяльним у світі для спасіння людей. Сьогодні світ потребує радісних свідків Божої любові, вірних своєму покликанню і місії, котрі свідчать про Христа своїм життям, учинками та словами.
Свята Тереза від Дитяти Ісуса – наша Покровителька, часто виражала перед Богом велике прагнення свого серця: «любити Тебе та старатися, аби Тебе любили». Це бажання Терези відрізняє та характеризує також і наше покликання. Як богопосвячені особи, вдячні за дар покликання, прямуємо до того, щоб, за прикладом нашої Покровительки, були любов’ю у серці Церкви, нашої Матері.
«Радість приналежності до Христа на завжди є ні з чим незрівнянним плодом Святого Духа. Ви вже її досвідчили.
Оживлені цією радістю, котру Христос збереже вам навіть під час випробувань, зумійте з надією дивитися у майбутнє.
Такою мірою, якою радість випромінюватиме із ваших спільнот,
вона буде для усіх свідоцтвом, що стан, котрий ви обрали, допомагає вам,
завдяки потрійному відреченню уміщеному у ваших чернечих обітах, якнайкраще розвивати ваше життя у Христі.
Молодь, дивлячись на вас та на ваше життя, зуміє краще зрозуміти запрошення,
котре Ісус ніколи не припиняє скеровувати до них так, аби могли почути.
Собор нагадує вам про це: «Нехай однак богопосвячені особи пам’ятають,
що приклад їх життя є найкращим дорученням інституції та заохоченням до обрання чернечого життя».
(Evangelica Testificatio, 55)