Покровителька Згромадження

Покровителькою Згромадження є св. Тереза від Дитяти Ісуса. Тереза Мартін народилася 2 січня 1873 р. в Алансон у Франції. Її батько був годинникарем, а матір займалася виготовленням мережив. Саме мережива з міста Алансон були відомі на увесь світ. У цій родині народилося на світ 9-ро дітей, четверо з них померли. П’ятеро доньок присвятило своє життя Богові у чернечому житті: чотири у Кармелі та одна у сестер-візиток. Батьки св. Терези – Луї та Зелі, намагалися перетворювати щоденну рутину та обов’язки у Божу справу. Кожного дня о пів на шосту ранку брали участь у Святій Месі та часто приймали Святе Причастя. Своїм прикладом заохочували та навчали дітей кохати Бога понад усе. «Господи, збережи моїх дітей від важкого гріха або забери їх до Себе», – щоденно молилася мама. Разом із дітьми молилися, ввечері читали Святе Письмо, життя святих та історію Франції. Цілковита довіра Богу була чеснотою родини Мартен. Також їх традицією була допомога бідним. З цією метою недільні прогулянки були присвячені відвіданню та складенню милостині убогим, а кожного понеділка запрошувано бідних з Ліз’є, щоб дати їм кошти, вбрання та їжу. Про своїх батьків Тереза сказала знані слова: «Господь дав мені батьків більш гідних неба, ніж землі». Так і сталося. Папа Франциск канонізував Луї та Зелі Мартен 18 жовтня 2015 р.

Жвава та радісна вдача малої Терези була позначена багатьма болісними подіями в дитинстві. У неповні п’ять років Терези помирає від раку грудей її мама. Мала Тереза пережила емоційний шок і перебувала у внутрішній жалобі близько 10 років: «замкнулася у собі, стала надвразливою», найчастіше виражалося це у плачі. Після смерті дружини Луї Мартен залишився сам із п’ятьма доньками. Був змушений залишити будинок та роботу в Алансон та переїхати до Ліз’є, до родини брата його покійної дружини. Вихованням Терези займалися її старші сестри: Пауліна та Марія, котрі незабаром вступили до Кармелю у Ліз’є. Вже тоді Тереза відчувала бажання піти їхніми слідами. Вступ Пауліни – котру Тереза називала «другою мамою» – до Кармелю став причиною серйозної соматичної хвороби, важкої для пояснення лікарів. Цей стан тривав місяць. Однак 13 травня 1883 року Тереза отримала чудесне зцілення, коли Матір Божа посміхнулася до неї зі статуетки. До Першого Причастя приступила 8 травня 1884 року. Як сама написала: «…це був перший поцілунок Ісуса для моєї душі». Тереза могла відатися тому, хто віддався їй у Першому Причасті. Чергове диво пережила у різдвяну ніч 1886 р. Визнала це словами: «Отримала благодать радикальної зміни серця, я віднайшла силу душі, яку втратила у віці чотирьох з половиною років, коли померла моя мама». Після отримання цієї благодаті наступив період інтелектуального та духовного розвитку Терези.

Психічна хвороба батька, свого роду атеросклероз, принесла їй важкі страждання. Вона писала: «Наш дорогий Батько пив із найпринизливішого келиха. Слова не можуть виразити нашої муки. Луї Мартін помер 28 липня 1894 року в Ла-Мус. «Добрий Бог розірвав узи свого незрівнянного слуги, якого так любили», – зізналася сестра Тереза.

Внутрішня темрява була причиною найбільшого терпіння в останні місяці її життя. Переживши «ніч віри», вона черпала сили з безмежної довіри до Божої милосердної любові. У тиші Кармелю відкрила апостольську цінність найменших учинків, жертвуваних Богові з любов’ю. Тереза зрозуміла, що її місія не закінчиться з її смертю: “Я відчуваю, що зараз почнеться моя місія, місія притягувати душі любити Бога так, як я Його люблю, показуючи їм мою малу дорогу”.