Спільнота

Ніхто не прямує до неба сам. Бог прагне нашого спасіння не поодинці, але у спільноті. Створюючи людину на свій образ та подобу, створив її до сопричастя. Творець, котрий об’явився як Милосердна Любов, покликав людину до глибокого зв’язку з собою та до спільності між людьми.

Апостоли та учні досвідчили нового життя завдяки живій спільноті з Ісусом. Після Воскресіння Ісуса християнська спільнота набула іншого виміру. Спільнота учнів стала Церквою, тобто Містичним Тілом Ісуса. Перші християни, триваючи у братній спільноті, ламали хліб та молилися. Перебували у єдності, але одночасно були відкритими на інших.

Церква, як цілісний організм, зосереджує у собі різноманітні спільноти, котрі творять містичну єдність: парафії, рухи та товариства, формаційні та літургійні спільноти. Протягом віків особливою частиною спільноти Церкви були і є чернечі спільноти.

Чернеча спільнота, хоча складається зі слабких та грішних людей, має надприродний вимір. Вона є Божим даром, таємницею, заглибленою у самому серці Пресвятої Трійці. Пресвята Трійця є спільнотою осіб, у котрій звершується вічний обмін любові. Тому чернеча спільнота є не лише людським витвором, але, передусім, даром Святого Духа. Вона, як справжня родина, згромаджена в ім’я Господнє, бере свій початок у Божій любові, розлитій у серця Святим Духом. Це таємниця, котру потрібно споглядати, а також приймати з вдячністю у серці у перспективі віри.

Терезіянська спільнота, заснована на фундаменті благодаті покликання та посвяченні Богу, живе духовністю малої дороги св. Терези від Дитяти Ісуса та харизмою, подарованою засновником, Слугою Божим єпископом Адольфом Пьотром Шельонжком.

Особливою рисою терезіянської спільноти є життя у дусі дитячої довіри Богу, а також свідчення про любов.

Конституції Згромадження вказують дві риси, котрі вписані в харизму і мають бути особливим знаком життя у нашій спільноті, а це – простота та радість. Св. Тереза від Дитяти Ісуса усе поставила на любов, тому її життя ставало щораз простішим. Наслідуючи її приклад наші спільноти прямують до євангелічної простоти, постійно орієнтуючись на Бога, а у Ньому на любов до ближнього.

Другою визначною рисою нашого спільнотного життя повинна бути радість. Тут не йдеться про те почуття, котре товаришує у різних життєвих ситуаціях, але про християнську радість, котра є даром та плодом Святого Духа. Така радість випливає з віри у Боже Провидіння. Взірцем для наших спільнот є покровителька Згромадження – св. Тереза від Дитяти Ісуса, джерелом радості котрої була довіра Богу свого життя, безумовна довіра, котру не послабили навіть її падіння.

Умовою прийняття до чернечої спільноти є благодать покликання. Через складення обітів: чистоти, убогості та послуху, сестри утворюють одну родину та ведуть спільне життя. Разом вони прямують до святості, ідучи малою дорогою св. Терези від Дитяти Ісуса.

Життя у спільноті приносить як радісні, так і важкі хвилини, котрі, прийняті у дусі довіри Божій волі, зміцнюють єдність. Важливим аспектом терезіянського спільнотного життя є готовність самопожертви та щоденна вірність у малих справах. Варто зазначити, що фундаментом, на якому тримається єдність спільноти, є молитва. Сестри кожного дня присвячують багато часу на індивідуальне та спільне перебування із Богом. Євхаристія є вершиною молитви, джерелом духовного життя та серцем спільноти.

Благодать богопосвяченого життя допомагає сестрам, не зважаючи на різницю у віці та характері, творити одну спільноту Божих дітей.