Мала дорога
«Хочу навчити душі дороги духовного дитинства, дороги довіри та цілковитого віддання Богу.
Хочу показувати душам ті малі засоби, котрі так досконало мені вдались, говорити, що тут, на землі, одне лиш потрібно чинити:
кидати Ісусові квіти малих жертв, огортати Його ласками»
Духовність – це слово, котре має багато значень. Споконвіку його аналізують в теологічних, філософських та психологічних категоріях, але все ж воно вислизає зі спроб точного визначення. Найчастіше його пов’язують із філософськими роздумами над свідомістю чи душею, тобто тією частиною людини, котра належить до нематеріального світу і поєднує фізичну людську природу з надприродною реальністю – божественною. Усілякі роздуми про духовність спроваджуються до пошуку відповіді на основні екзистенційні питання про те звідки приходимо, ким ми є і який сенс нашого існування? Духовність – це сфера думки, котра виходячи поза межі людських обмежень, прагне збагнути феномен існування, а також вказати шляхи, що провадять до реалізації людини як свідомої фізично-духовної та соціальної істоти.
Дорога у внутрішньому житті – це окремі етапи духовного життя, через котрі потрібно пройти, щоб осягнути визначену мету. Вчителі духовного життя з великим запалом шукали доріг до Бога, котрі опиралися на умертвліннях, відреченнях та аскезі. Покровителька нашого Згромадження, св. Тереза від Дитяти Ісуса, народжена у Франції (2 січня 1873 р.), відкрила, що дорога великих відречень не для неї. Вона почувалася надто маленькою та слабкою, щоб порівнювати себе із великими святими, тому вирішила відкрити малу та надійну дорогу, котра запровадить її просто в обійми Бога. Тереза пише про це в «Історії однієї душі»: «Великою я не стану, тому мушу приймати себе такою, як є, з усіма своїми недоліками. Однак хочу знайти шлях до Неба, якусь малу дорогу, дуже просту і дуже коротку».
Дорога духовного розвитку Терези з Ліз’є дістала назву «дорога духовного дитинства» або просто «мала дорога».
Мала дорога – це цілковита та дитяча довіра до Бога, виявлення любові до нього через вірність у дрібницях. Характерні риси малої дороги: покора, довіра, любов до Бога і ближнього, простота, дух відречення та жертви.
Джерелом духовності Згромадження Сестер св. Терези від Дитяти Ісуса є приклад духовного розвитку Терези – молодої кармелітки з Ліз’є. Центральне місце у терезіянській духовності займає любов, заснована на глибокій вірі та повній довірі до Бога, за прикладом малої дитини, котра безмежно довіряє своїм батькам.
Гаслом Згромадження Сестер Терезіянок є слова: «Поширювати любов для Найвищої Любові!». Це заклик до неустанного свідчення про Божу любов через молитву, вірне виконання обов’язків та апостольську діяльність.
Духовна дорога Малої Святої є ключем до розуміння місії сестер терезіянок.
“Ісусові сподобалось вказати мені єдину дорогу, яка веде в сам Божественний жар;
ця дорога – віддання малої дитини, яка без страху засинає в обіймах Отця…”
св. Тереза від Дитяти Ісуса
Тереза показує малу дорогу в символічних образах
«Я тільки дитина, безсильна і слабка, однак саме моя слабкість дає мені сміливість принести себе як Жертву Твоєї Любові, о Ісусе!»
«Ліфт, який має підняти мене на Небо, - це Твої обійми, о Ісусе! З цією метою я не потребую рости, навпаки, мені потрібно залишитися маленькою, треба ставати дедалі меншою».
«Пташеня хотіло би полетіти до цього осяйного Сонця, яке зачаровує його очі (…) На жаль, усе, що воно може зробити, - це підносити свої малі крила, але злетіти – це перевищує його малі сили! Що з ним станеться? Чи помре від суму, бачачи себе таким безсилим? О, ні! Пташеня навіть не збентежиться. Зі сміливою довірою воно залишиться дивитися на соє Божественне Сонце, ніщо не могло б налякати його, ані вітер, ані дощ, а якщо темні хмари находять і закривають Зірку Любові, пташеня не змінює місця, знає, що понад хмарами повсякчас світить його Сонце, сяйво якого не могло би затьмаритися ані на мить».
«Ісусе, я занадто мала, щоб робити великі речі, й моє власне безумство – це сподіватися, що твоя любов прийме мене як жертву… Моє безумство полягає в благанні моїх братів Орлів здобути для мене милість злетіти до Сонця Любові власними крилами Божественного Орла…»
«Щоб належати лише Йому, потрібно мути малим, таким малим як краплина роси. Ох! Як мало душ прямує до того, щоби залишитися такими малими».
«Завжди переконувалася, порівнюючи себе зі святими, що між ними та мною така ж різниця, як між горою, вершина якої губиться в небесах, і невідомою піщинкою, яку топчуть ноги перехожих. Замість того, щоб знеохочуватись, я сказала собі: Господь не міг би збуджувати прагнень, які неможливо реалізувати, отже, попри мою малість, я можу йти до святості».
«Я присвятила себе Дитяткові Ісус, щоб бути Його маленькою іграшкою, я сказала Йому, щоб не поводився зі мною, як із коштовною іграшкою, що на неї діти тільки дивляться, не маючи відваги до неї доторкнутись, але як із м’ячиком, який не має ніякої цінності, який можна кидати на землю, бити ногою, проколювати, залишити в кутку або ж притулити до серця, якщо це буде Йому приємно. Одне слово, я хотіла розважити маленького Ісуса, зробити Йому приємне, хотіла піддатися Його дитячим забаганкам».
Актуальність малої дороги
1. Духовна дорога св. Терези є глибоко закорінена у Євангелії, тому з плином років не втрачає своєї актуальності.
«Достатньо кинути оком на Святе Євангеліє, одразу починаю дихати пахощами життя Ісуса й знаю, в який бік бігти…»
2. Св. Тереза від Дитяти Ісуса надалі є однією з найбільш популярних у світі святих, а це означає, що має що сказати сучасній людині. Тереза передбачила свою місію, котра мала розпочатися після її смерті:
«Але відчуваю, передусім, що тепер почнеться моя місія, місія притягувати душі любити Бога так, як я Його люблю, показуючи їм мою малу дорогу. Якщо Господь виконає моє прагнення, моє небо буде – аж до кінця світу – на землі. Так, хочу, аби моїм небом було творити добро на землі».
3. Мала дорога – доступна для кожного, тому що передбачає простоту та звичайність, поєднану із довірою та любов’ю дитини, котру безмежно любить Небесний Отець.
«Святість не полягає на тій чи іншій практиці, але у наставленні серця, котре чинить нас малими та покірними в обіймах Бога, тими, хто визнає свою слабкість та довіряє до нахабства Його батьківській доброті».
4. Св. Тереза відкриває перед нами Милосердну Любов Бога, котрий є нашим Творцем та Отцем. Мала дорога може бути антидотом на розгубленість сучасної людини, котра у глибині серця прагне відкрити свою неповторну гідність, почуття акцептації та певність любові.
«Отець оточив мене своєю передбачливою любов’ю, який послав Своє Слово, не щоб відкупити справедливих, а щоб відкупити грішників».
5. Дорога духовного дитинства бере свій початок у таїнстві хрещення, завдяки якому стаємо Божими дітьми. Оскільки ми – Його діти, а Він – доброта та нескінченна любов, тому ніколи не випускає нас із поля свого зору, Його Батьківське Провидіння переймається найменшими дрібницями нашого життя. Тому разом зі св. Терезою від Дитяти Ісуса ввійдімо на малу дорогу та благаймо:
«О Ісусе! Якби я могла сказати всім малим душам, яка несказанна Твоя милість (…) Благаю Тебе опустити свій божественний погляд на велику кількість малих душ… Благаю Тебе, щоб ти вибрав легіон малих жертв, гідних Твоєї ЛЮБОВІ!»
Бути терезіянкою та жити духовністю малої дороги означає:
як дитина любить свого коханого Батька, а також свідчити про його Любов;
котрий діє та перемінює, аж до повного з’єднання та переміни людської натури;
та запевнювати людей, що Бог любить безкорисливо, з нашими гріхами та слабкостями;
та нести цю радість світу, бо якщо ти насправді є дитиною Божою, то у твоєму серці зроджується щастя;
малими вчинками у щоденних справах, тому що тут не враховується величина виконаних справ, але сила любові;
за прикладом Покровительки – св. Терези та допомагати їм у апостольській та парафіяльній праці;
у місійному дусі та вчити інших місійної вразливості, щоб Євангеліє перемінювало людські серця.
Покликані слідувати малою дорогою...
