Духовне життя

На цій сторінці ви знайдете збірку творів вчителів духовного життя, які своїм прикладом показали нам, як жити, щоб зберегти мир і радість серця навіть серед великих життєвих негараздів і переживань. Твори, які вони залишили, становлять багату і різноманітну духовну традицію Церкви, що показує різні шляхи для духовенства і мирян, котрі ведуть до однієї мети – гідного життя в приязні з Богом і спасіння. Для нас, сестер терезіянок, найближчою є духовна традиція Кармелю, з якої ми черпаємо через особу нашої покровительки – святої Терези від Дитяти Ісуса. Її слова, записані в «Історії однієї душі», визначають наш спосіб сприйняття світу та Бога та формують наші стосунки з іншими людьми. Однак, охоче збагачуємося творами інших вчителів духовного життя. Ми також хотіли б порекомендувати їх вам. Там ви знайдете поради та рекомендації щодо того, як добре жити. Як жити, щоб не змарнувати той великий дар існування і часу, який ми отримали від нашого Творця – Доброго Отця.

Якщо ми захочемо виразити в одному слові глибину душі святої Терези з Лізьє й таємницю її далекосяжного світла, з’явиться одне ім’я: Ісус. Тереза світить світлом Ісуса, свого Сонця. Й у цьому все. Вона беззастережно відкривається перед справжністю Того, Хто її притягає, мешкає в ній, захоплює її й перетворює її на палкого посланця. “Пророк, учитель, місіонер” –  стільки покликань пульсує у ній. Все добре зважено, кармелітка воліла б мовчати й у тиші спалювати себе в любові, бути тільки апостольською молитвою “в серці Церкви”, як Марія у Горниці. Втім, майбутній Учитель Церкви висловився словами, які ніби були вирвані з нього любов’ю й послухом, а навіть самим Ісусом. “Ісус дав мені відчути, що якщо просто буду Його слухатися, справлю Йому радість”.  Отже, вона пише, тому що так їй звеліла настоятелька. Але не припинить молитви. “Зроблю тільки одне: почну оспівувати те, що маю повторювати цілу вічність, –  Милосердя Господа!” (А 2r). Справжню динаміку її розповіді не видно з подій, якими були наповнені її дні. Тереза показуватиме постійну дію Христа у своєму житті, золоту нитку Божого милосердя у тканині свого існування. Напише святу історію, свою особисту історію спасіння –  “мої думки про благодаті, якими Господь захотів мене наділити” (А Зr). Пишучи, Тереза подає свою розповідь не тільки літературно. Варто тут звернути увагу на три часові шари, які регулярно перетинаються у її викладі: минуле, теперішнє й майбутнє. Часто Тереза безпосередньо описує минуле –  це її “історія”. Так само часто перериває історію й роздумує, оцінює, скорочує, пояснює, порівнює, повчає, вставляє обіцяні “відступи” (A 3v) у теперішньому часі. Іноді ж скеровує погляд у майбутнє.
Отже, Тереза пропонує свою працю як “історію своєї душі” ((А 4r ) – звідси й назва Історія однієї душі) (А 4r). І справді, багато душі у цій книжці, багато душі для Душі. Тут усе –  взаємний погляд, нове пасхальне прочитання справи Воскреслого в пораненому існуванні, що було б дуже бідне без цієї Присутності, якою воно преображується. Тут зав’язується таємний контакт, який захопив так багато читачів. З погляду Терези на Когось, Хто перший нас полюбив, запалюється іскра: “А якби я теж так відкрився перед його Сонцем?” Слухаючи Терезу, читач відчуває принципову спорідненість, впізнає свою власну вбогість і багатство надії, дарованої в Ісусі. Історія однієї душі –  це книжка, яка дозволяє мати надію. Між Терезою й читачем мандрує Спаситель, так само, як дорогою до Еммаусу. Може виникнути бажання взяти Його за руку. Відгукнутися на його дружбу, океан життя.

З передмови до українського видання «Історії однієї душі»

“Хто йде за мною, не блукатиме у темряві”, – каже Господь (Йо.8,12). Це Христові слова. Вони заохочують нас до того, щоб ми наслідували Його життя і святі звичаї, коли справді бажаємо просвітитися і очиститися від усілякого засліплення серця. Тому нашим найбільшим обов`язком хай будуть роздуми про життя Ісуса Христа.

Христова наука вища за всі науки святих; а хто матиме Його духа, той знайде хліб життя – манну, що в ньому міститься. Але буває так, що люди, навіть часто слухаючи Євангеліє, замало ним переймаються; це свідчить про те, що вони не мають у собі Христового духа. Хто ж хоче в усій повноті зрозуміти Христові слова, той хай старається у своєму житті вірно Його наслідувати.

Навіщо, здається, та велемудра розмова про Св. Тройцю, коли тобі бракує покори, і тому ти не будеш подобатися Св. Тройці?По правді, велемудрі слова ще не роблять ані святим, ані праведним, але чесне життя робить милим Богові. Волію радше відчувати розпач, ніж уміти сказати, що він означає. Коли б ти знав усю Біблію і думки всіх мудреців напам`ять, навіщо б усе те здалося без любові і благодаті Божої? “Марнота марнот і все марнота” (Проп.1,2), крім одного: Бога любити і Йому одному служити. Найвища мудрість – погорджувати світом і таким чином прямувати до Царства Небесного.

Так, марнотою є дивитися на проминаючі багатства і надіятися на них. Марнота – ганятися за почестями і пнутися вгору. Марнота є давати волю бажанням тіла та прагнути чогось такого, за що потім треба тяжко покутувати. Марнота є бажати собі довгого віку, а мало дбати про те, щоб праведно жити. Марнота є зважати лише на теперішнє життя, а не добачати того, що має колись статися. Марнота є любити те, що швидко проминає, а не квапитися туди, де чекає на нас вічна радість. Постійно пам`ятай приказку, що око не надивиться огляданням, ані вухо не наслухається слуханням (Проп. 1,8). Тому старайся відірвати своє серце від речей видимих, а звертайся до невидимих дібр. Бо ті люди, що піддаються своїм пожадливостям, поганять свою совість і тратять Божу благодать.

Уривок із книги